h6

Заказ обратного звонка

В настоящее время наш рабочий день закончен. Оставьте свой телефон и мы перезвоним в удобное для вас время!

Заказ обратного звонка

Ваше сообщение успешно отправлено

Публикации

kasyan1980Спокійне життя валютних позичальників, яке тривало з 2014 року і дозволяло без наслідків не платити за іпотечними кредитами, незабаром піде в минуле 18 жовтня 2018 року Верховна рада України прийняла у другому читанні Кодекс з процедур банкрутства (далі – Кодекс), в якому мова піде про зняття мораторію по валютним кредитам. За відповідний законопроект №8060 проголосували 237 народних депутатів, повідомляє Дмитро Касьяненко. 

Нагадаємо, що мораторій був уведений у 2014 році і призвів до того, що мало хто з валютних позичальників обслуговує свою іпотеку.

Суттєвою  зміною, на яку звертає увагу керуючий партнер Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» Дмитро Касьяненко, є можливість визнавати банкрутами фізичних осіб, в тому числі у яких діє мораторій по валютним кредитам. До прийняття закону в чинному законодавстві такої можливості не існувало, в тому числі діяв мораторій на валютний кредит, що тривалий час захищав інтереси позичальників валютних кредитів. Дмитро Касьяненко звертає увагу, що справи про банкрутство фізичних осіб, в тому числі по валютним кредитам, що забезпечуються іпотекою, підлягають розгляду господарськими судами. Як слідує з проекту Кодексу,  для вирішення питань по валютним кредитам будуть доступні дві процедури - судова і досудова. При чому, обов'язковою є участь арбітражного керуючого.

Дмитро Касьяненко зазначає, що до другого читання з проекту Кодексу було вилучено норми щодо автоматизованого арешту рахунків, єдиного електронного реєстру боржників та можливості укладення мирової угоди, в тому числі і по валютних кредитах на які поширюється мораторій. Даний Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, в тому числі і осіб, що мають валютні іпотечні креди, які забезпечені іпотекою, тищо, власне, і є найбільшою новелою, введеною цим Кодексом.

В цій статті керуючим партнером Юридичної компанії «Касьяненко і Партнери» проаналізовано ключові положення та спірні моменти проекту Кодексу для боржників за «іпотечними» кредитами,  роз’яснено, чого варто очікувати списання боргу при банкрутстві позичальників валютних кредитів та до чого бути готовими людям, що позичили долари США в банках України. 

Пункт VI розділу «Прикінцеві та перехідні положення» проекту, у якому зроблено спробу врегулювати питання реструктуризації заборгованості фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті, а також тих іпотечних кредитів на які поширювався мораторій на реалізацію , не містить завершених правових механізмів, необхідних для проведення такої реструктуризації. Положення цього пункту викладено з суттєвими порушеннями прав позичальників валютних кредитів та принципу правової визначеності щодо мораторію на реалізацію предмету застави, що не узгоджується з чинним законодавством щодо мораторію на реалізацію заставленого майна по валютним кредитам та з правової точки зору є неприйнятними. 

Перш за все, не визначено, чи здійснення реструктуризації заборгованості по кредитах які видавалися в доларах США, забезпеченням в яких надано єдине житло позичальника проводитиметься відповідно до встановлених «особливостей» в межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до нового Кодексу чи поза межами цієї процедури, а також чи є обов’язковим її проведення. Не встановлено також співвідношення норм Кодексу та положень пункту VI саме щодо встановлення «особливостей реструктуризації заборгованості», що дає підстави учасникам правовідносин довільно тлумачити вказані правові норми.

Згідно з абзацом першим цього пункту, що має захистити права власників іпотечного майна, «З моменту набрання чинності цим Кодексом втрачає чинність Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Водночас стаття 3 самого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містить особливі умови для втрати ним чинності: «Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості». Особливості реструктуризації фінансової заборгованості, визначені у пункті VI розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, не відповідають цим вимогам.

Скасування мораторію на стягнення майна громадян України, суттєво погіршує право позичальників зазначив Дмитро Касьяненко. Крім того, Головне юридичне управління знайшли у проекті Кодексу України з процедур банкрутство, невідповідність конституційним приписам щодо верховенства права. Так Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що визначальними елементами верховенства права є принципи правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми. Недотримання вимог статті 1 та 8 Конституції України, а також абзацу другого підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5, від 29.06.2010 №17-рп, від 11.10.2011 №10-рп дає підстави для довільних тлумачень законодавчих норм, ускладнює їх правильне застосування, а також створює підґрунтя для порушення прав учасників правовідносин. 

Що означає для боржників, валютних позичальників та іпотекодавців скасування мораторію на стягнення майна громадян України? 

Протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Кодексом будуть діяти деякі особливості реструктуризації заборгованості за іпотечними кредитами фізичних осіб в іноземній валюті,  що будуть полягати у наступному. 

По-перше. Заборгованість за кредитами в іноземній валюті, яка виникла до набрання чинності цим Кодексом, та яка забезпечена квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується відповідно до плану реструктуризації або мирової угоди в порядку та на умовах, визначених цими особливостями. 

Тобто, Кодексом передбачено дві судові процедури для іпотекодавців та позичальників валютних кредитів: реструктуризація кредитних боргів позичальника (боржника) та задоволення вимог банків (кредиторів). Дмитро Касьяненко відзначає, що ці положення, в цілому, не відповідають світовій практиці та можуть призвести до порушення прав позичальників та іпотекодавців.

Однак, керуючий партнер ЮК «Касьяненко і партнери» зауважує, що виникає питання щодо того, що ж таке «реструктуризація боргів боржника по валютним кредитам» (розділ ІІІ проекту Кодексу)? Реструктуризація боргів по кредитах, що бралися в доларах США, або в іншій валюті – це  СУДОВА  процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи позичальника, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації валютних боргів по іпотечним кредитам цього боржника. Тобто, новоприйнятим кодексом запроваджується зовсім нова для України процедура – банкрутства фізичної особи, що взяла в банку валютний кредит. Згідно з визначенням, наведеним у Кодексі, банкрутством фізичної особи є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

По-друге. Вимоги забезпеченого кредитора, тобто банку, які виникли з кредиту в іноземній валюті, що забезпечений іпотекою конвертуються у гривню по курсу Національного банку України на день відкриття справи про неплатоспроможність цього валютного позичальника і погашаються боржником відповідно до плану реструктуризації в розмірі 100 відсотків від ринкової вартості такої іпотеки (квартири) або житлового будинку, яка визначається оцінювачем, призначеним кредитором. Ця сума боргу має бути зменшена пропорційно до частини тіла валютного кредиту який був погашений.

По-третє. Законодавець наводить два шляхи проведення реструктуризації боргів божника, які будуть залежати від суми боргу та розміру загальної площі квартири, обтяженої іпотекою:

 А) у разі, якщо загальна площа квартири, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа якої не перевищує 13,65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяжених іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів, відсоткова ставка по такому плану реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб збільшеному на 1 відсоток,  наразі індекс UIRD становить 15,36%. План реструктуризації укладається на 15 років, якщо інше не погоджено сторонами. 

Б) У разі, якщо загальна площа квартири, більша ніж 60 квадратних метрів та перевищує 13.65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяжених іпотекою, перевищує 120 квадратних метрів, відсоткова ставка по такому плану реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб збільшеному на 3 відсотки. План реструктуризації укладається на 10 років, якщо інше не погоджено сторонами.

Слід зазначити, що для цілей цих особливостей, до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня. 

Дмитро Касьяненко звертає увагу на передбачені Кодексом  НАСЛІДКИ затвердження плану реструктуризації заборгованості боржника, що полягають у наступному: 

А) План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів.

Б)  Від дня затвердження плану реструктуризації боргів боржника вимоги, внесені у план реструктуризації боргів, можуть бути задоволені тільки у порядку і спосіб, визначений у плані реструктуризації боргів.

В)  За виключенням договорів, які передбачені планом реструктуризації, боржник протягом реструктуризації НЕ МАЄ ПРАВА:

1) здійснювати правочини щодо відчуження або обтяження нерухомого та рухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об’єкти, цінні папери тощо, вартість яких складає більше десяти мінімальних заробітних плат;

2) укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

3) виступати поручителем за зобов’язаннями інших осіб.

Кодекс з питань банкрутства вводить п'ятирічний особливий режим реструктуризації валютної іпотеки. Наприклад, вимоги забезпеченого кредитора, які виникли за кредитом у валюті, конвертуються в гривню за курсом НБУ на день відкриття справи про неплатоспроможність і погашаються боржником відповідно до плану реструктуризації в розмірі 100% від ринкової вартості квартири або житлового будинку, яка визначена оцінювачем, обраним кредитором, повідомляє видання.

По-четверте. Дмитро Касьяненко звертає увагу на той факт, що прощення (списання) залишку заборгованості по кредитному договору в іноземній валюті, забезпеченому іпотекою, що визначається як різниця між заборгованістю боржника за таким кредитним договором та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цих особливостей, здійснюється ТІЛЬКИ після повного виконання зобов’язань боржника за реструктуризованим зобов’язанням.

ВАЖЛИВО!!! Боржникам за кредитними зобов’язаннями слід зауважити, що план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.

Згідно з проектом, Кодекс набирає чинності і вводиться в дію через півроку з дня його офіційного опублікування, за винятком положень, що визначають створення електронної торгової системи і авторизації електронних майданчиків, які вступають в силу і вводяться в дію через 3 місяці з дня офіційного опублікування цього Кодексу. 

Які ж обмеження чекають на фізичну особу, яку визнають банкрутом??  Дмитро Касьяненко вказує на зазначення таких обмежень у ст. 135 Кодексу, які полягають у наступному: 1)  протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за його заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом. 2) протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом, така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. 3) Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом

УВАГА!!! Борги, що не підлягають реструктуризації. Не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Для більш чіткого розуміння введених норм, Дмитро Касьяненко наводить низку основних нововведень означених у статті правовідносин, які чекають «іпотечних» позичальників у найближчому майбутньому: 

1. З моменту набрання чинності цього Кодексу втрачає силу закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

2. Боржник має право звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

- розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

- боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів по кожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;

- винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;

- існують інші обставини, які підтверджують про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

3. Боржник має право обрати шлях вирішення питання з проблемною заборгованістю серед двох судових процедур: реструктуризація боргів боржника та задоволення вимог кредиторів.

4. новий Кодекс про процедури банкрутства встановлює п'ятирічний період реструктуризації іпотечних валютних кредитів і скасовує мораторій на стягнення квартир у неплатників за кредитами. 

Підсумовуючи проведений аналіз ключових моментів проекту Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий партнер Юридичної компанії «Касьяненко і партнери» Дмитро Касьяненко зазначає про спробу зміни законодавчого підходу до вирішення питань щодо неплатоспроможності боржників за кредитними зобов’язаннями та виведення законодавства про банкрутство, яких буде захищати права кредиторів. При цьому, суттєво погіршує права позичальників валютних кредитів, що передали в заставу своє майно та ускладнює захист позичальників без відповідної юридичної підтримки.

Підводячи підсумок вищесказаному, в ЮК «Касьяненко і партнери» радять все ж не доводити ситуацію з валютними кредитами, які перейшли в розряд проблемних, до процедури банкрутства. «Борги віддавати, безумовно, треба, тому якщо ви бачите, що справи не наладжуються і валютна позика перетворюється на безвихідний шлях, постарайтеся заздалегідь знайти  кваліфікованого правника, юриста або адвоката, який підготовленно зможе рішити для вас це питання максимально законно, вигідно та вірно. Проконсультуйтеся з досвідченим профільним юристом, який зможе довести вашу справу до списання боргу по валютному кредиту, підготуйте разом з ним усі необхідні папери, позовні заяви та заходи забезпечення заставного майна, і сміливо відстоюйте свої права на іпотеку, подавши відповідні правові документи, - підсумував керуючий партнер Дмитро Касьяненко.

Захист прав позичальників, поручителів та іпотекодавців по всій Україні 

Тел.: +38 (067) 239-93-88 Тел.: +38 (044) 209-50-69

Оцените материал

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (5 Голосов)

Раздел имущества: что нужно знать, если «разбитую чашу» не склеитьkasyanenko-222

Иногда семейная жизнь идет настолько вразлад, что поправить уже ничего нельзя, и пара, даже прошедшая рука об руку десятилетия, принимает решение не просто расстаться, а прекратить свои отношения официально – развестись, а еще провести раздел имущества при разводе. Согласно данным Института демографии и социсследований им. М.В. Птухи НАНУ в Украине ежегодно разводятся около 130 тысяч пар. треть проводят раздел имущества через суд. При этом, по многим вопросам имущественного характера, между бывшими супругами наступают разногласия. Я, как управляющий партнер Юридической Компании «Касьяненко и партнеры», расскажу, что должны знать о разделе имущества разводящиеся, те, кто только собирается пожениться и те, кто живет в счастливом браке (есть семьи, которые решают поделить нажитое, будучи в брачном союзе).

Квартиру, машину и другое спорное имущество поделить получится, а подарки – нет

Итак, первый важный аспект - это то, под раздел имущества подлежит не абсолютно все, чем владеет семья, как многие привыкли думать. Дележ касается лишь собственности, нажитой непосредственно с момента официального заключения союза (ст.69 Семейного кодекса). Если же пара не расписана, то со времени начала их гражданского брака, подтвержденного доказательствами (фото, видео, свидетели и т.п.) ведения совместного хозяйства. При этом полного перечня всего имущество, что подлежит разделу, законодательно нет. Есть лишь приблизительный список имущества, указанный в п. 23 постановления Верховного Суда Украины No 11 от 21 декабря 2007 года «О практике применения судами законодательства при рассмотрении дел о праве на брак, расторжении брака, признания его недействительным и разделе общего имущества супругов».

В этом списке раздела имущества при разводе попадает:

- жилье, дача, садовое хозяйство;
- земельный надел;
- автомобили, автобусы, комбайны и т.п., скот;
- сбережения, ценные бумаги, депозиты в банках и прочих финансовых организациях;
- страховой полис, приобретенный из бюджета семьи, и страховая компенсация;
- паи в кооперативах;
- деньги, жилплощадь, авто и т.д., по которым есть обязательства;
- выплаты от страховых компаний при срочном прекращении договора с СК и те, что получены, к примеру, мужем или женой до фактического развода;
- предметы быта, купленные во время супружества (техника, электроника, мебель и т.п.)
- все, что было приобретено в качестве профессионального инструмента, даже если оно покупалось одному из бывшей пары (медаппаратура и т.д.);
- ценности (ювелирные украшения), предметы старины и духовного воспитания (книги).

Имущество, которое не подлежат разделу вещи, принадлежащие мужу или жене лично. Согласно ст.57 Семейного кодекса это:

- все, что было куплено до брака;
- вещи, приобретенные кем-то из супругов за собственные деньги (это нужно будет доказать договорами дарения, чеками и прочими подтверждениями);
- нотариально подаренное/унаследованное;
- предметы личного пользования (даже купленные за общие накопления);
- поощрения за определенные заслуги и отличия (денежные премии, подарки, кубки и т.п.);
- деньги, вырученные как моральный ущерб лицу или компенсация, адресованная конкретному человеку, за что-либо;
- страховые выплаты, если полис был куплен за личные деньги;
- зарплата, пенсия и прочие личные выплаты;
- выигрыши, гонорары и т.п., если не заключен договор в интересах семьи.

Нюансы

Есть несколько важных моментов, которые способны повлиять на исход раздела имущества нажитого между супругами. Анализируя практику ЮК «Касьяненко и партнеры», такие ситуации при разделе имущества - не редкость. Например, если до того, как начать раздел квартиры или других объектов, пара проживала раздельно, и каждый успел обжиться ценными вещами, суд может посчитать их как общими, так и личными. Все будет зависеть от доказательной базы собственников, что эти предметы (квартира, машина, объекты собственнсости и другие ценные вещи) появились уже тогда, когда они жили порознь.

Также неоднозначен результат при разделе имущества, если что-либо было куплено за общие и за личные деньги. Например, один из супругов купил за свои личные деньги квартиру, а деньги були выручены за счет продажи другого имущества, до брака. Раздел квартиры или другого нажитого имущества, в таком случае будет согласно долевой собственности, а доля будет зависеть от добавленной денежной части к покупке, что придется доказать документально.

Дележка по согласию и по принуждению

Если муж и жена самостоятельно пришли к согласию о разделе и мущества, что кому достанется после расставания, или этот пункт был прописан в брачном договоре, они могут разделить кваритру или другое богатство полюбовно и без суда о разделе. Но в первом случае условиться устно – мало. Чтобы договор о разделе имущества после развода работал, и в будущем не возникло ситуации, что кто-то из пары вернется к вопросу раздела имущества, договор о разделе имущества после развода должен быть грамотно составлен и оформлен нотариально (ст. 367 ГК). В нем необходимо четко прописать недвижимость которая подлежит разделу, а также указать доли в общей долевой собственности в имуществе, если таковые определены ранее или условлены бывшей парой самостоятельно.

Если же есть какие-либо спорные моменты при разделе имущества, например один из супругов не хочет делить квартиру при разводе, или кто-то из супругов делить машину при разводе не намерен, принудительного раздела имущества через суд не избежать.

Чья часть больше?

При разделе имущества считается, что стороны имеют равные права (ст. 70 СК). За исключением случаев, когда существует договоренность о другом долевом розделе имущества или иное указано в брачном контракте.

Как управляющий партнер юридической компании «Касьяненко и партенры» скажу, что нередки ситуации, когда одна из сторон считает, что заслуживает получить при разделе имущества через суд большую часть, и пытается отсудить ее. Суд пересмотрит «равноправие», если адвокатом по семейным делам будут представлены убедительные доказательства. Сотрудничать в данном случае нужно с грамотными юристами по семейным делам, которые считаются мастерами в разделе имущества через суд. От себя скажу, что при разделе имущества через суд учитываются веские подтверждения. Например, заявление стороны о полном содержании бывшего, в то время как тот/та – денег в «общий котел» не вкладывал. Но, опять же, из практики, другая сторона может представить доказательства, что заслуга была в том, что он/она занимался/лась детьми, хлопотал/а о получении ими образования и т.д. Это тоже учитывается в ходе разбирательства.

Также равенство долей например при разделе квартиры через суд пересматривается, если будут представлены свидетельства намеренного укрывания, порчи или специальной утраты нажитого во время совместного проживания имущества которое подоежит разделу через суд.

Кроме того, основанием для выделения большей доли при разделе имущества через суд может стать проживание с одной из сторон совместных сыновей/дочерей до 18 лет или нетрудоспособных детей (если алиментов не хватает на их лечение и прочее).

Исковая давность – не пустой звук

Делить имущество при разводе через суд когда вздумается, возможно не всегда. Если муж или жена делят имущество, не разведясь официально, то могут сделать это в любое время. А вот если пара развелась, есть такое понятие, как исковая давность. Это три года. И отчет для раздела имущества через суд начинается с момента выяснения кем-либо из четы, что их права были нарушены.

Самые частые предметы споров при разводе и разделе имущества через суд

Чаще всего бывшие супруги проводят раздел квартиры, автомобиля, земли и бизнес. В каждом случае процесс раздела недвижимости или бизнеса через суд довольно сложный и зависит от многих факторов в каждой конкретной ситуации или позиции семейного адвоката. Опять же, лучше воспользоваться услугами «зубастых» юристов, семейного адвоката, иначе есть вариант, что при разделе имущества через суд можете остаться «с носом».

Тем не менее, при разделе квартиры через суд или жилого имущества есть нюансы, которые всегда одинаковые. К примеру, согласно ст.173 Семейного кодекса, даже совместный ребенок не имеет права претендовать на жилплощадь при разделе имущества через суд или ее часть, если она – принадлежит родителям или одному из них. В данных обстоятельствах большую долю при разделе квартиры через суд может «выбить» только кто-то из родителей, с кем этот ребенок останется. Но и квартира при раздлеле через суд считается не часть ребенка, а матери или отца.

Раздел ипотечной квартиры при разводе

Также важным моментом является раздел кредитной квартиры или раздел ипотеки. Раздел ипотечного имущества в данном случае происходит в равных частях (если нет обстоятельств, влияющих на ситуацию), например невыплаченный кредит при разделе залогового имущества. Если долговые обязательства погашены по кредиту и залоговой квартире не в полной мере, и муж или жена не готовы взвалить весь оставшийся долг при разделе ипотечной квартиры на себя, то долг за ипотечную квартиру при разводе тоже делится пополам. Правда, при условии, что оформление ипотечной квартиры совершалось с ведома второго из супругов. Когда юристы ЮК «Касьяненко и партнеры» вели такие дела в суде, приходилось представлять доказательства, что кредит при покупке ипотечной квартиры шел не на собственные нужды заемщика, а на семью. В ход шли квитанции, чеки и т.д., сумма на которых совпадала с выданной в кредит ипотечной квапртирой при разводе.

Кому достанется авто

Автомобиль считается неделимым имуществом при разделе через суд, и его получит кто-то один (ч.2 ст 71 СК). Чаще всего суд при разделе автомобиля постановляет, что права на авто при разделе достаются тому, на кого оно зарегистрировано, кто его водит спорное авто и осуществляет технический контроль. Однако, если с таким исходом не согласен тот, кто остался без автомобиля при разделе имущества, он может попытаться доказать в суде при разделе им ущества, что больше нуждается в спорном автомобиле. Основанием при разделе имущества супругов может быть работа, на которой без спорного авто не обойтись, болезнь, требующая особого перемещения на автомобиле купленном в браке, или необходимость оставить при разделе имущества спорную машину преобретенную в браке за одним из супругов в интересах детей.

Земельный вопрос при разделе имущества в суде

Если бывшие супруги не могут при разводе поделить имущество, а именно участок и разграничить спорный земельный участок самостоятельно «вбиванием колышка» или в долевом соотношении каждого из супругов при расторжении брака, они могут провести раздел земельного участка преобретенного в брака в судебном порядке. Юристам по семейным делам и разделу имущества юридической компании Касьяненко и партнеры не редко приходилось браться за дела в ктороных проводили раздел земельного участка при разводе, в которых участок был преобретен за совместные семейные деньги. Как в итоге происходит разделение земельного участка при разводе, зависит размера, того, сколько людей считается собственниками земли и некоторых иных технико-юридических условий, за какие средства в браке был преобретен спорный земельный участок ( за деньги одного из супругов или за совместные деньги накопленные во время брака). Бывает так, что при разделе один и супругов пытается поделить земельный участок подаренный родителями во время брака одному из супругов. В таком случае юристы и адвокаты юридической компании Касьяненко и партнеры могут отстаивать сторону нашего клиента, ориентируяего на положительный исход, с учетом положительнй практики наших юристов по разделу совместного имущества супругов.

Часто один из супругов претендует на денежное возмещение своей доли при разделе имущества от бывшей второй половины или же требует полагающуюся часть денег после продажи земельного участка.

Совместный бизнес и раздел бизнеса при разводе в суде

Если паре предстоит раздел бизнеса или доли в уставном капитале компании, как совместно нажитого имущества при разводе , все будет зависеть от того, на чьи деньги была открыта фирма и как формировался уставной капитал компании одного из супругов. При этом решающую роль при разделе бизнеса или части в уставном капитале компании при разводе играет то как и за чьи денеьги формировался устаноной капитал , до брака вносились инвестиции в компанию или во время брака формировали устанвой капитал. Если уставной капитал сформирован общими вливаниями денежных средств семьи (доказать, кто и сколько денег на бизнес не представляется возможным), то и делиться будет пополам, несмотря на то, кто основал фирму. Поэтому у одно из супругов есть все шансы подучить ½ от части бизнеса другого из супругов, при этом необходимо получить решение суда о разделе уставного капитала компании. При этом второй из суперугов, при разделе бизнеса получает и право на ½ от дохода доли одного из супругов, а так же денежные средства или материальные ценности компании.

В заключении хочу повториться, что для того, чтобы не потерять имущество преобретенное в браке при разделе имущества, лучше нанять лучшего специалиста или адвоката по разводам и разделу имущества по данному вопросу. ЮК "Касьяненко и партнеры", к слову, всегда готовы прийти вамна на помощь и закрыть вопрос по разделу всего нажитого в браке имущества «под ключ», у нас всегда есть "козырь в рукове" для суда.

Специалисты по разделу имущества. Работаем по всей Украине с любыми, сложными и нестандартными семейными ситуациями.
Тел.: +38 (067) 239-93-88 Тел.: +38 (044) 209-50-69

семейный адвокат киев, раздел имущества при разводе, адвокат по разводам, адвокат по разводам киев, адвокат по семейным делам, раздел имущества через суд, развод и раздел имущества через суд, разделить имущество в суде, раздел имущества в суде, разделить имущество через суд, раздел, автомобиля при разводе, раздел машины при разводе, раздел имущества автомобиль, раздел кредитного автомобиля при разводе, оценка автомобиля при разделе имущества, раздел имущества, при разводе автомобиль, как делится автомобиль при разводе, раздел автомобиля после развода, раздел квартиры при разводе, раздел квартиры после развода, раздел квартиры, раздел квартиры при, разводе если есть ребенок, раздел приватизированной квартиры при разводе, квартира при разводе, развод раздел квартиры, раздел имущества при разводе квартира

 

Оцените материал

4.8333333333333 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.83 (3 Голосов)

logoВ 2017 году Унаверсал Банк обратился в суд с иском о взыскании долга по кредитному договору, в соответствии с которым было передано 520 000 дол.США. В обеспечение возврата кредита Универсал Банк привлек дополнительных поручителей и взял в ипотеку имущество заемщика.

На момент обращения Универсал Банка в суд к заемщику и поручителям, размер долга, в связи с увеличением курса доллара США к гривне, составлял приблизительно 800 000 дол.США, что по курсу НБУ на сегодня составляет приблизительно 22 400 000 грн. При этом сумма полученного кредита в 2008 году по курсу НБУ была намного меньше и составляла 2 500 000 грн. , что на тот момент равнялось 520 000 дол.США, пояснил Управляющий партнер Юридической компании «Касьяненко и Партнеры» Дмитрий Касьяненко.

В Юр. компании Касьяненко и партнеры отметили , что отстаивая интересы своего клиента они добились позитивного результата для своего клиента, доказали необоснованность исковых требований и отсутствие правовых оснований для взыскания задолженности с клиента юр.компании. Суд отказал Универсал Банку в удовлетворении исковых требований за недоказанностью. Как оказалось Универсал Банк не смог доказать наличие долга у клиента юр. компрании Касьяненко и партнеры.

reshenie universal123

Мы будем рады помочь всем, кто оказался в данной ситуации, окажем необходимую юридическую помощь и поддержку.

Договориться о встрече с юристом Вы можете по телефону (067) 239-93-88. Все документы анализируются нами в течении 2-х дней, определяем юридические механизмы, а также позитивные стороны для клиента, после чего формируем смету защиты Ваших интересов и подписываем с Вами договор оказания юридических услуг.

Все остальное мы делаем сами, без вашего участия. Если Вы находитесь в Киеве , то можете приехать к нам в офис, если Вы из другого города, то документы можете передать по электронной почте или отправить курьерской доставкой по адресу нашего офиса: 01034, г. Киев, ул. Владимирская, 40/2 офис 24 (станция меторо Золотые Ворота).

При себе необходимо иметь следующие документы:

1. Кредитный договор с Банком.
2. Все дополнения к кредитному договору с Банком.
3. Ипотечный договор с Банком.
4. Все дополнения к ипотечному договору с Банком.
5. Договора поручительства с Банком.
6. Все дополнительные соглашения к договору поручительства с Банком.
7. Все графики Банка
8. Все договора реструктуризации (если такие были).
9. Фотокопии материалов судебных дел, если такие есть (от первой до последней страницы). Данный документ мы можем взять сами в суде!
10. Фотокопии материалов исполнительно производства (от первой до последней страницы. Данный документ мы можем взять сами в исполнительной службе!
11. Выписки из банка по вашему кредитному договору, по всем счетам, за весь период действия кредитного договора с момента подписания, по сегодняшний день.


Тел.: 067 239-93-88 Тел.: (044) 209-50-69
E-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Оцените материал

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (4 Голосов)

logo

Проблеми з фіскальними органами?

Податкова перевірка?

Отримали податкове повідомлення-рішення?

Вас викликає слідчий?

Клієнту ЮК «Касьяненко і партнери», який є суб'єктом підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку за ставкою 5% (третя група), було протиправно визначено суму податкового зобов'язання за земельним податком з фізичних осіб. Як зазначав ГУ ДФС, сума податкового зобов'язання із земельного податку визначена на підставі пункту 286.5 статті 286 ПК України за користування земельною ділянкою, що знаходиться під належним позивачу нежилим приміщенням.

Однак, контролюючий орган не дослідив та помилково визначив обов’язок за сплати земельного податку землекористувачеві, який використовує належне йому нежитлове приміщення та земельну ділянку під ним для провадження господарської діяльності, оскільки підпунктом 4 пункту  297.1  статті  297 ПК  платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

При цьому, комплексний аналіз положень земельного (ст. 120 ЗКУ) та податкового законодавства (ст. 269, 271, 297 ПКУ ) показав, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, умови та підстави сплати цього платежу у разі здійснення господарської діяльності або вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані. Оскільки податковим органом не було доведено протилежне та не наведено правових підстав законності нарахованого земельного податку, юристи ЮК «Касьяненко і партнери» в судовому порядку домоглися ухвалення позитивного рішення на користь Клієнта та скасування протиправного ППР.

Тел.: 067 239-93-88 Тел.: (044) 209-50-69
E-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., Skype: dkasyan99

 

 

 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2018 року № 826/13804/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкового повідомлення-рішення №45273-1305 від 28.04.2017;

- податкової вимоги №69157-17 від 30.08.2017;

- рішення про опис майна в податкову заставу №69157/17-11 від 30.08.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.05.2018, вказану справу передано на розгляд судді Григоровичу П.О.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 04.06.2018 справу прийнято до провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву.

Сторони не скористались правом на подання відповіді на відзив та заперечень, внаслідок чого суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній письмовими доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 квітня 2013 року № 45273-1305 ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 372 353,51 грн.

Як зазначив відповідач, сума податкового зобов'язання із земельного податку визначена позивачу на підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України за користування земельною ділянкою, що знаходиться під належним позивачу нежилим приміщенням.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки він є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку під нерухомим майном у своїй господарській діяльності, а тому звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ОСОБА_2 29.11.2001 зареєстрований Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2.

Позивач перебуває на обліку в органах ДФС, як суб'єкт підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою 5%, віднесений до третьої групи.

ОСОБА_2 отримано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3 від 21 квітня 2012 року, в якому зокрема вказано, що одним із видів господарської діяльності за КВЕД-2010 є 50.20.0 «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів»; місцем провадження господарської діяльності визначено АДРЕСА_1.

За підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За пунктом 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За пунктом 291.2 статті 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 Податкового кодексу України на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Із встановлених обставин справи випливає, що позивач є користувачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1; при цьому, ОСОБА_2 є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 21.04.2012, в якому зокрема вказано, що одним із видів господарської діяльності позивача є «Технічне обслуговування й ремонт автомобілів»; місцем провадження господарської діяльності визначено АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, вказане нежитлове приміщення використовується ним в господарській діяльності у формі СТО. Представником відповідача дані обставини не заперечуються.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів в контексті зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, використовується позивачем для провадження господарської діяльності, тому останній, як платник єдиного податку, звільняється від обов'язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №45273-1305 від 28.04.2017.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 13.03.2018 №№815/2146/17 (адміністративне провадження №К/9901/1698/17).

Позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу підлягають задоволенню, як такі, що є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №45273-1305 від 28.04.2017; податкову вимогу №69157-17 від 30.08.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу №69157/17-11 від 30.08.2017, складені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3.Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6923,53 (шість тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович

Проблеми з фіскальними органами?

Податкова перевірка?

Отримали податкове повідомлення-рішення?

Вас викликає слідчий?

Оцените материал

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (2 Голосов)

IMG 0319Врачебные ошибки и перелом судьбы

Попадая в больницу или другие медучреждения, каждый из нас надеется, что врач попадется, как говорится, от Бога: компетентный, чуткий, который не растеряется, если возникнут непредвиденные обстоятельства и примет правильное судьбоносное решение. Однако, к сожалению, так выходит не всегда. Случается, когда доктор допускает врачебную ошибку или же, взвесив ситуацию, принимает неверное решение. При этом доказать вину потерпевшим в подобных ситуациях и привлечь к уголовной ответственности медработников непросто. Судебные дела сложны и спорны. Об этом рассказал управляющий партнер Юридической компании «Касьяненко и партнеры» Дмитрий Касьяненко.

Защиту тяжело выспорить

В Уголовном Кодексе Украины на этот счет вроде бы все ясно, понятно и зафиксировано в статье 140. Ею предусмотрено, что за неисполнение или ненадлежащее исполнение медицинским или фармацевтическим работником своих профессиональных обязанностей вследствие небрежного или недобросовестного к ним отношения, если это повлекло тяжкие последствия для больного, будет применено наказание. Виновному может «светить» несколько сценариев. Первое - лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до пяти лет. Второе – назначение такому медику исправительных работ до двух лет, и третье - ограничение свободы сроком до двух лет или лишения свободы на тот же срок. Более того в ч. 2 этой же статьи предусмотрена санкция за совершение аналогичного преступления с квалифицирующими признаками причинения тяжких последствий несовершеннолетнему. Здесь наказание другое: ограничение свободы - до пяти лет или лишение ее до трех лет с запретом занимать определенные должности или вести определенную деятельность сроком до трех лет. Но, как подчеркивают юристы, все на практике не так просто.

«При рассмотрении дел о привлечении к уголовной ответственности врачей органы предварительного расследования и суды сталкиваются с проблемой выявления и фиксирования существенных обстоятельств для установления вины медицинского работника, - объясняет управляющий партнер ЮК «Касьяненко и партнеры» Дмитрий Касьяненко. – Причина в том, что часто проблематично выявление и фиксация значимых обстоятельств для установления вины медработника. Их либо нет вовсе, либо они ничего не доказывают, либо же вообще не могут быть отражены в соответствующей документации. Естественно, это, в свою очередь, делает невозможным учет всех факторов влияния на обстоятельства случившегося и последствия. Выявление врачебной ошибки или халатности же возможно лишь при надлежащем доведении стороной обвинения фактов нарушения медработником должностной инструкции, функциональных обязанностей и медстандартов. Недобросовестное отношение к профобязанностям - это и недооценка состояния больного при поступлении, и неправильно установленный диагноз из-за несоблюдения лечебно-диагностической программы согласно медицинским стандартам, и отсутствие необходимых анализов, и неправильная диагностика, и непроведение консилярного осмотра больного для решения дальнейшего лечения и т.д». Недоказуемость, по словам эксперта, минимизирует практику пересмотра приговоров судов первой инстанции судами апелляционной инстанции. Причем в судебной практике такие дела не единичны. Юрист рассказал несколько показательных историй.

Родовая травма

Рожавшая в одном из черниговских роддомов Наталья Савчук покинула стены медучреждения с ребенком с тяжелейшей родовой травмой. Во время родов у женщины возникли осложнения. Так называемая вторичная слабость родовой деятельности. Она проявлялась в уменьшении количества и силы потуг, повлекшее прекращение продвижения головки плода по родовым путям и его остановке в узкой части малого таза с длительным сжатием. Ситуация требовала активных действий врача и пересмотра дальнейшей тактики ведения родов - проведение кесарева сечения. Однако врачем было принято решение продолжать роды. В итоге ребенок родился с ранним органическим поражением нервной системы в виде микроцефалии, спастическим тетрапарезом, Эписиндромом.
«Установлено, что причиной неврологических заболеваний новорожденного стала родовая травма, - говорит Дмитрий Касьяненко. - Ведение родов при диагнозе вторичная слабость родовой деятельности не соответствует клиническим протоколам. Кесарево сечение дало бы шанс ребенку родиться без родовой травмы. Возникновение этого состояния суд признал следствием непринятие мер по своевременному оказанию медицинской помощи роженице при осложнениях во время родов. Решался вопрос о привлечении к ответственности врача за ненадлежащее исполнение профессиональных обязанностей. Однако врач подала апелляцию, оперируя тем, что приговор является незаконным и необоснованным из-за неполноты судебного разбирательства, несоответствие выводов суда, изложенных в приговоре, фактическим обстоятельствам дела. По ее версии она, будучи полностью квалифицированным специалистом, прислушалась к совету более опытного врача не проводить кесарево сечение, поскольку плод уже находится слишком далеко в родовых путях. Кроме того она заявила, что ее влияние на произошедшее опосредованное, поскольку случившееся произошло из-за лечения новорожденного, а не течения беременности и родов. В итоге врач добилась оправдательного приговора. Но на этом история не закончилась - потерпевшая снова обратилась в суд».

Ведущий юрист ЮК отмечает весомый процессуальный аспект в этом деле. «При рассмотрении дела в суде апелляционной инстанции по апелляционной жалобе потерпевшей, было постановлено отменить оправдательный приговор суда первой инстанции и направлении дела на новое рассмотрение в суд первой инстанции. Ссылаясь на п. 7 ч. 2 ст. 412 УПК Украины, ввиду отсутствия технической звукозаписи судебного заседания в суде первой инстанции во время допроса свидетеля, коллегия расценила указанное как отсутствие технического носителя информации. При этом суд указал, что местному суду необходимо повторно исследовать все доказательства в соответствии с требованиями статьи 94 УПК Украины и обратить внимание на требования ст. 80 Закона Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении».

Согласно Закону, лица виновные в нарушении законодательства об охране здоровья, несут гражданскую, административную и уголовную ответственность в соответствии с законодательством. Дмитрий Касьяненко указывает, что при рассмотрении дел о привлечении к ответственности медицинских работников суды указывают не только на необходимость отбывания основного наказания в виде лишения или ограничения свободы, а делают акцент на ограничении лица от выполнения им профессиональных обязанностей врача и занятия соответствующих должностей в учреждениях, предприятиях и организациях.

Неправильная оценка кардиотокография

Печальная история во время родов произошла и в КЗ КОР «Киевский областной центр охраны здоровья матери и ребенка» с роженицей Ольгой Б. При родах у нее произошла острая (интральная) гипоксия плода. Об этом свидетельствовали данные кардиотокографии. Они четко указывали на наличие страдания плода, что требовало проведение кесарева сечения. Однако, врач, принимавшая роды, дала не правильную оценку КТГ и продолжила естественные роды. Кроме того во II периоде родов был использован прием Кристелера (нажатия на дно матки с целью выталкивания плода). Это привело к переразгибанию головы плода и плотным контактом затылочной костью о кости таза матери. В результате у новорожденного образовался перелом затылочной кости, что привело к поражению головного мозга с образованием в дальнейшем многочисленных очагов лейкомаляции, кист вещества мозга и глиальных рубцов с развитием отека мозга. В итоге ребенок прожил 1 месяц 26 дней и умер.

«Пострадавшая подала в суд на врача. Тяжба была продолжительной, так как доктор оперировала тем, что состояние новорожденного на самом деле было связано с короткой пуповиной и узла пуповины. Однако доказательств было не достаточно, поскольку из других врачей никто упомянутого узла не видел, а на гистологию (как того требует ситуация) материал отдан не был, поскольку врач это сделать якобы забыла. Суд постановил наказать обвиняемую на максимальный срок, который предусмотрен в ч.2 ст. 140 КК Украины. Однако после этого была подана апелляция, и суд апелляционной инстанции, оценивая доводы апелляционной жалобы на приговор суда первой инстанции, поддержал аргументы истца о необходимости назначения дополнительного наказания в виде лишения права занимать должность врача также на максимальный срок, предусмотренный санкцией ч. 2 ст. 140 УК Украины», - рассказал Дмитрий Касьяненко.

Суставы под «ударом» доктора

Ситуация поведшая к смерти пациента произошла в КЗ «Областной госпиталь для инвалидов Великой Отечественной Войны». Именно туда в плановом порядке из-за деформирующего остеоартроза коленных суставов была госпитализирована Наталья Н., которая при поступлении жаловалась на боль коленном суставе, нарушении функции ходьбы и присутствии грыжевой выпуклости на передней полости. После обследования ей поставили диагноз: «послеоперационная вентральная грыжа, деформирующий остеоартроз левого коленного сустава, дифузионний кардиосклероз» с сопутствующей патологией. Врач назначил пациентке проведение оперативного вмешательства - герниолапаротомию, интенстинолиз, аллопластику по Сапежко сетчатым протезом. При этом доктор не обосновал жизненную необходимость проводить оперативное вмешательство у пациентки пожилого возраста. Пациентка же относилась к гериатрической группе больных с сопутствующей патологией, а в медицинском учреждении отсутствовала круглосуточная реанимация. Кроме того, врач применил неверный метод оперативного вмешательства, а именно: аутопластику по Сапежко (натяжной метод герниопластики), вместо запланированного метода аллопластики с использованием сетчатого пролоневого протеза. Данная процедура повлекла сдавливание органов брюшной полости и нарушения сердечнососудистой системы и легочной недостаточности потерпевшей, которые привели к ее смерти.

Приговором суда первой инстанции врача был осужден по ч.1 ст. 140 УК Украины к одному году лишения свободы из-за ненадлежащего исполнение профессиональных обязанностей и непринятия при ухудшении состояния потерпевшей мер для госпитализации больного в отделение реанимации и интенсивной терапии ОКЗ Мечникова.
Просматривая указанный приговор, апелляционный суд обосновал его отмену в части назначения наказания тем, что осужденный совершил преступление, которое, согласно ст. 12 УК Украины, относится к средней степени тяжести. Но учитывая смерть потерпевшей коллегия судей на основании ч.2 ст. 55 УК Украины применила дополнительное наказание - лишения права заниматься деятельностью связанной с предоставлением медуслуг.

Особое внимание, считает управляющий партнер ЮК «Касьяненко и партнеры» Дмитрий Касьяненко, следует обратить на фактические результаты рассмотрения подобных дел. Так, в данном случае речь идет не о факте привлечения к уголовной ответственности в соответствии с санкцией, предусмотренной законом об уголовной ответственности, а об отбывания наказания, от которого суд может освободить виновное лицо с учетом отдельных положений Уголовного и Уголовно-процессуального кодексов, а также законодательства об амнистии с применением смягчающих обстоятельств.

Осмотр сквозь пальцы

Неудачным выдалась ночная смена врача-неонатолога акушерского отделения Красноармейской ЦРБ, который вышел на дежурство вместо своего коллеги по устной договоренности с заведующей медучреждения (что уже нарушение). В его обязанности входил прием и осмотр поступающих больных, оперативное установление диагноза, осуществление лечения больных, осуществление контроля качества и своевременности выполнения врачебных назначений средним медперсоналом, обеспечения наблюдения в динамике за больными, контроль за их состоянием здоровья и прочее. Однако этот вечер стал исключением. В отделение поступил малолетний Иван У. с острым отравлением производными кумарина (веществами, входящими в состав средств для борьбы с грызунами - родентицидами). Дежурный врач уделил маленькому пациенту не так много внимания, как было необходимо, и провел обследование формально. Не в полной мере собранный анамнез его болезни привел к тому, что больному ребенку установили неверный диагноз - функциональное нарушение желудочно-кишечного тракта. Состояние его было оценено как «средней тяжести» и, соответственно, медицинская помощь оказана врачом и заведующей отделения была оказана не правильно, не своевременно, а объем, характер и сроки оказания медицинской помощи не соответствовали действительному заболеванию. Это повлекло смерть ребенка. При этом уже судом было доказано, что имела место врачебная ошибка и нарушение профобязанностей доктора.

В итоге врач и заведующая этого отделения были осуждены за совершение преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 140 УК Украины с лишением свободы. «Суд апелляционной инстанции, просмотрев установленные судом первой инстанции обстоятельства, проверив доводы сторон в пределах апелляционных жалоб и предоставив собственную обоснованную правовую позицию, отменил приговор суда первой инстанции и принял новый, которым увеличил наказание виновным лицам. При этом, на основании п. "В" ст. 1 Закона Украины "Об амнистии в 2014 году" №1185-vии от 8 апреля 2014 освободил врача от отбывания основного наказания в виде лишения свободы и исключительно лишил права заниматься медицинской деятельностью», - говорит Дмитрий Касьяненко.

«Замирили» смертельный случай

logoУправляющий партнер Касьяненко и партнеры привел еще один пример, который, в глазах многих людей не находит понимания. В Бродовскую центральную районную больницу в связи с заболеванием «генерализованная вирусно-бактериальная инфекция с поражением дыхательных путей» поступил несовершеннолетний Игорь П. В процессе его лечения врач-анестезиолог допустил ошибку - вопреки общепринятой технике катетеризации подключичных сосудов, небрежно провел медицинскую манипуляцию - пункцию левой подключичной вены инъекционной иглой для установки катетера. Это повлекло смерть больного.

Постановлением Бродовского районного суда Львовской области от 13 апреля 2017 врача, обвиняемого в совершении уголовного преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 140 УК Украины, освободили от уголовной ответственности на основании ст. 46 УК Украины, в связи с примирением с потерпевшими и производство по нему было закрыто.

Прокурор со стороны обвинения и судья коллегии судей сослались на положения ст. 3 Конституции Украины, отметив, что в данном случае является неправильное применение норм материального права и существенное нарушение норм процессуального права. Объяснение простое - применение к виновному лицу-медработнику положений ст. 46 УК Украины (примирение сторон) неправильно, учитывая тяжесть наступивших последствий, и невозможность возвращения человеческой жизни.

Дмитрий Касьяненко подытожил, что несмотря на очевидную сложность решения дел о привлечении к ответственности врачей за их ошибки, повлекшее тяжкие последствия для больного, судебная практика более склонна учитывать все возможные факторы, в том числе и человеческие, которые могли влиять на действия медицинского работника в конкретной ситуации. «Из содержания решений судов апелляционной инстанции в данной категории дел четко видно, что предоставленные судами апелляционной инстанции выводы не только дублируют уже установленные обстоятельства, но и отражают глубокий анализ результатов предварительного расследования а также имеющихся доказательств по делу, что дает возможность принять законное и обоснованное решение», - объяснил он.

Защита интересов и услуги юриста по медицинским делам

Наш специалист по медицинским делам предоставит следующие услуги для защиты ваших прав и интересов в сфере медицинского права:
1. консультация юриста по любым вопросам соблюдения медицинского права;
2. анализ договорных отношений в сфере медицины (медицинская страховка, договор о медицинском обслуживании);
3. представительство в судах всех инстанций (участие, представительство интересов в судебных инстанциях возможно по всей территории Украины, правоохранительных органах);
4. защита докторов, медработников, врачей и пациентов от предъявляемых претензий, независимо от медицинской отрасли и сложности дела, подготовка документов, консультации, выездные встречи, переговоры по медицинским вопросам;
5. установление факта наличия врачебной ошибки, медицинской халатности, разглашения конфиденциальной медицинской информации;
6. возмещение причиненного жизни и здоровью ущерба;
7. взыскание моральной компенсации;
8. полная компенсация стоимости диагностики, лечения и реабилитации;
9. полная компенсация морального вреда пациентам пострадавшим от некачественного лечения;

Юридическая помощь врачам и медицинским работникам

Для полной объективной картины можем отметить, что юридическая защита врачам и медицинским работникам также необходима.
В Украине все еще продолжают лечить человека, а не действовать сугубо по протоколу лечения болезни.
Это не всегда плохо. К примеру, при некоторых случаях госпитализации показано оперативное хирургическое вмешательство, хотя опытный специалист может провести наиболее щадящие малоинвазивные процедуры и успешно помочь пациенту, при этом не подвергнув его сложной операции и последствиям после нее.
В данном случае врач заботится о пациенте, сокращает период восстановления, минимизирует возможность развития осложнений, но при этом действует «на свой страх и риск», и увеличивает возможность возникновения негативных последствий для себя самого, в виде судебных исков.
Кроме того, случаются пациенты, которые всегда недовольны медицинским обслуживанием и стремятся взыскать моральный ущерб везде, где только лечатся.
В Украине был случай, когда пациент судился с более чем 20 медицинскими учреждениями, намеряясь истребовать моральный вред.
Поэтому врачи, профессионалы своего дела, могут замечательно выполнять свою работу, но это не всегда исключает для них возможность получить повестку в суд от недовольного своим состоянием клиента.
В данном случае наш медицинский юрист в Киеве сможет защитить вас от несправедливых претензий пациента, проблем с вашей профессиональной трудовой деятельностью и восстановить вашу репутацию специалиста.
Ведь претензии недовольного пациента могут не только привести к материальным потерям, в связи с возмещением ущерба, но и повлечь за собой уголовную ответственность.

Наш специалист по медицинским делам

Юридическая компания «Касьяненко и партнеры»
www.kasyanenko.com.ua
+38 (067)239-93-88

Оцените материал

5 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (2 Голосов)
h6
+38 (044) 209-50-69
+38 (067) 239-93-88
E-maillaw@kasyanenko.com.ua
Адресул. Владимирская, 40/2

 

malicious adware removal