h6

"Коли вона звернулася до батька з проханням надати їй дозвіл на поїздку з мамою за межі України, він їй відмовив та вказав, що «вона буде гнити в

Україні разом з ним», зазначив у своєму рішенні Апеляційний суд м. Києва позбавивши батьківських прав батька дитини.

logo

Юристи Касьяненко і партнери захистили інтереси дитини на поїздку з мамою за межі України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Повний текст рішення 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


04 вересня 2018 року м. Київ

 

Унікальний номер справи № 754/3052/17

Апеляційне провадження 22-ц/796/4838/2018


Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Мазурик О.Ф., Музичко С.Г.

при секретарі: Борисенко Д.В.


сторони

позивач ОСОБА_1


відповідач ОСОБА_2


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану через представника ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська місцева прокуратури № 3 про позбавлення батьківських прав,


в с т а н о в и л а :


у/н справи 754/3052/17 № а/п 22-ц/796/4838/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила позбавити останнього батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову зазначала, що з 26.11.2005 року по 14.02.2013 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Причинами розірвання шлюбу стали постійні сварки, втрата взаєморозуміння та зловживання відповідачем спиртними напоями. З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_6 постійно проживає з нею та бабусею. Відповідач життям доньки не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною, не приймає участь у її вихованні, ухиляється від зустрічей з дитиною, ухиляється від виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08.12.2015 року про стягнення аліментів на утримання дитини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2018 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2, через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що суд дійшов хибного висновку про зловживання ним спиртними напоями. Він працює водієм та не перебуває на обліку лікаря-психіатра чи нарколога, а вади із почервонінням обличчя він має у зв'язку із загальним захворюванням, що підтверджується довідкою шкірно - венерологічного диспансеру № 2 від 19.03.2018 року. Суд не врахував зазначену довідку та довідки з Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 14.03.2018 pоку та ТМО «Психіатрія» від 14.03.2018 року. Суд не врахував, що на даний час у провадженні Деснянського районного суду міста Києва розглядається справа за його позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що свідчить про те, що він бажає приймати участь у вихованні дитини, але мати чинить цьому перешкоди. Заборгованість по сплаті аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав, до того ж суд невірно встановив суму боргу по сплаті аліментів 37 644,25 грн, вважає, що така заборгованість становить 19 000 грн. Допит свідків було здійснено у його відсутності, а відтак їх покази не можуть братися до уваги. До того ж свідки є родичами позивачки, а тому вони є заінтересованими особами та їх покази є суб'єктивними. Висновки суду про те, що він наносив позивачці тілесні ушкодження у присутності дитини не підтверджені доказами. Крім того, судом не було взято до уваги, що позивачка уклала шлюб із громадянином Німеччини та сама більшість часу перебуває за кордоном, що свідчать про те, що остання сама не бере участі у вихованні дитини та не приділяє їй належної уваги. Суд безпідставно відмовив йому у витребуванні відомостей у Державної прикордонної служби України про перетин кордону позивачкою та не зупинив розгляд даної справи до ухваленні рішення у справі за його позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. У справі також відсутні висновки дитячого психолога щодо протиправної поведінки батька.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому зазначив, що заборгованість по аліментах є лише однією з підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідач з часу розлучення не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям, не відвідує батьківські збори тощо. Будь - яких перешкод у спілкуванні з дитиною позивач йому не створювала, а позов відповідачем про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною було подано лише після звернення позивачки до нього з позовом про позбавлення батьківських прав. Відповідач та його представник були повідомлені про день та час судового засідання, у якому будуть допитані свідки, проте у судове засідання не з`явилися і заперечень проти допиту свідків не висловлювали. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 20.04.2017 року розглядалося питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав за участю батьків та дитини, та було встановлено, що батько ухилився від батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та її представник ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.11.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.02.2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08.12.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 03.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки ОСББ «Лісовий» ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов від 20.02.2017 року для виховання, розвитку та проживання дитини матір'ю дитини створені всі належні умови.

Відповідно до характеристики, наданою школою І-ІІІ ступенів № 207 протягом навчання ОСОБА_6 батько не брав участі у вихованні дитини, на батьківські збори не з'являвся, успіхами доньки у навчанні не цікавився, з вчителями не спілкувався.

Відповідно до висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102/03/31-3899 від 04.05.2017 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_6.

Відповідно до наданого суду відповідачем розрахунку заборгованості по аліментам від 04.04.2018 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_6 становить 26 665,75 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухилився від виконання батьківських обов'язків, не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, не створює умов для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п. 7 та п. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з п. 1 та п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Оскільки у реаліях сьогодення, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

При розгляді даної справи у апеляційному порядку у присутності психолога та матері дитини було вислухано думку дитини - ОСОБА_6. Батько - відповідач у справі у судове засідання, в якому мало бути заслухано думку дитини не з`явився, про будь - які поважні причини неможливості прибути у судове засідання не повідомив.

Дитина повідомила, що як в період, коли батьки проживали разом, так і в період роздільного їх проживання її вихованням та утриманням займається виключно мати. Батько, за час коли вони проживали разом її життям не цікавився, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння міг вдарити як маму, так і неї, подарунки не дарував, її розвитком не займався. Після розлучення батьків також не займався її вихованням, а її вихованням та утриманням займалася виключно мати. Коли вона звернулася до батька з проханням надати їй дозвіл на поїздку з мамою за межі України, він їй відмовив та вказав, що «вона буде гнити в Україні разом з ним». На теперішній час мама одружилася вдруге та її чоловік надає матеріальну допомогу як на оплату навчання так і на відпочинок, добре до неї відноситься, цікавиться її життям, вона його називає «папа Девід».

Відповідно до висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102/03/31-3899 від 04.05.2017 року комісія дійшла висновку, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками, ухиляється від виховання та навчання доньки, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров`ям, не утримує матеріально та з урахуванням інтересів та думки дитини вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до характеристики, наданою з місця навчання дитини відповідач на батьківські збори не з'являвся, успіхами доньки у навчанні не цікавився, з вчителями не спілкувався.

Враховуючи вищевказані докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач погасив заборгованість по аліментах, призначених за рішенням суду та звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не спростовують висновків суду, оскільки рішення суду ухвалене за обставинами, які існували до подачі позову та стали причиною звернення до суду і ці обставини підтверджено при розгляді справи належними та допустимими доказами.

Те, що відповідач вирішив змінити свою поведінку та ставлення до дитини після звернення позивачки з позовом про позбавлення його батьківських прав не є безумовною підставою для відмови в позові.

Відповідно до положень ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з положеннями ст. 169 цього Кодексу мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо змінилася поведінка особи та обставини, які стали підставою для позбавлення батьківських прав.

Колегія суддів критично відноситься до доводів відповідача про те, що він не приймав участь у вихованні та утриманні дитини, так як позивач йому чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною, оскільки в такому разі відповідач міг відкрити рахунок у фінансовій установі, на який перераховувати кошти на утримання дитини, направляти поштові перекази, подарунки чи вітання з Днями народження, іншими святами тощо, проте таких дій відповідач не вчиняв. Більше того, у судове засідання, у якому заслуховувалася думка дитини без поважних причин не з`явився. Відтак, вказуючи, що йому чиняться першкоди у спілкуванні з дитиною відповідач не побажав такого спілкування при розгляді даної справи. До того ж таке спілкування відбулось би у присутності психолога, яка б могла надати рекомендації щодо налагодження його відносин з дитиною.

Доводи апеляційної скарги про те, що покази свідків не можуть братися до уваги, оскільки такий допит відбувся у його відсутності суперечать положенням ч. 8 ст. 223 ЦПК України, згідно з якою у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явилися.

Ураховуючи встановлені обставини, зокрема те, що дитина проживає з матір'ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку; заслухавши думку дитини та урахувавши те, що дитина називає теперішнього чоловіка мами - своїм батьком, вказує, що останній цікавиться її життям, надає кошти на її розвиток та утримання, тримає образи на відповідача, пов`язані з байдужим ставлення останнього до неї протягом тривалого часу, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає інтересам дитини, а відповідач не позбавлений права змінивши свою поведінку та ставлення до дитини вирішувати питання про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цієї норми, оскільки воно направлене на захист інтересів дитини.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,


п о с т а н о в и л а :


Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.


Повний текст постанови виготовлений 06.09.2018 року.


Головуючий


Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76301410

h6
+38 (044) 209-50-69
+38 (067) 239-93-88
E-maillaw@kasyanenko.com.ua
Адресул. Владимирская, 40/2

 

malicious adware removal