click fraud detection

Прекращение имущественной поруки | Касьяненко и Партнеры

У Х В А Л А  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
23 лютого 2011 року  
м. Київ  
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
  головуючого             Яреми А.Г.,
суддів:                              Григор’євої Л.І.,                    Романюка Я.М.,
                      Охрімчук Л.І.,               Сеніна Ю.Л.,
  розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, відкритого акціонерного товариства “Санаторій Аквадар”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регламент”, третя особа – ОСОБА_4, про припинення дії договору поруки та скасування обтяжень з майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року,
встановила:
  У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що закрите акціонерне товариство “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство  “ВТБ Банк” (далі – ВАТ “ВТБ Банк”), уклав з відкритим акціонерним товариством “Санаторій Аквадар” (далі – ВАТ “Санаторій “Аквадар”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Регламент” (далі – ТОВ “Регламент”) договори про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії.
30 червня 2006 року та 25 липня 207 року уклав з ВАТ “ВТБ Банк”  договори іпотеки, за якими  для забезпечення виконання зазначених кредитних договорів передав в іпотеку земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 6 га, 0, 5246 га та розташований на цих земельних ділянках будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказував, що ТОВ “Регламент” виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак банк не зняв обтяження на предмет іпотеки.
Крім того, без погодження з ним, як з майновим поручителем, ВАТ “ВТБ Банк” уклав з ВАТ “Санаторій “Аквадар” додаткові угоди до кредитного договору від 27 червня 2006 року, за якими збільшувалась сума кредитної угоди та відсотки за користування кредитом, у зв’язку з чим збільшився обсяг його відповідальність як майнового поручителя. Просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 30 червня 2006 року та звільнити від обтяження заставне майно.  
  Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.  
Рішенням апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.  
У   поданій   до   Верховного   Суду  України  касаційній  скарзі ОСОБА_3 просить скасувати  рішення апеляційного  суду  та  залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
    Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення”  Закону  України  від 7 липня 2010 року № 2453-VІ   “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому  Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року   .
  Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  
  Судами встановлено, що 27 червня 2006 року ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є ВАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Санаторій Аквадар” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної лінії відкличної кредитної лінії № 10-0604/250К, (а.с. 23-27), до якого вносилися такі зміни:
     –   до п. 1.3.1 і п. 1.3.2 щодо заставної вартості трьох земельних ділянок та будинку, які належать ОСОБА_3 (договір № 1 від 11 січня 2007 року) (а.с. 28);
–     збільшено термін погашення кредиту з 24 червня 2011 року до 29 червня 2012 року (договір № 2 від 25 липня 2007 року) ;
–     збільшені відсотки за користування кредитом з 17% до 20% річних у гривні  та  з  13%  до  13,5%  річних  у   доларах  США   (договір  № 4  від  25 вересня 2007 року) (а.с. 31);
–     збільшена  сума  кредиту   з  9 090 000  грн.  до  1 500 000  доларів  США  та  922 500  грн.  79  коп. (договір  № 5  від  18  листопада  2008  року)
(а.с. 32-33).
  27 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/251К.
30 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”)  та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким останній виступає майновим поручителем ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” за виконання зобов’язань, передбачених кредитними договорами № 10-0604/250К і № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року (а.с. 13-19).
Цим договором   забезпечувалось   виконання   зобов’язань    в   межах максимального   ліміту   заборгованості   за    договором     № 10-0604/251К   –  6 565 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2007 року  та  за  договором № 10-0604/250К –  у  межах  ліміту  9 090 000 грн.  зі  строком  повернення  до 24 червня 2011 року.
 Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржниками –  ВАТ “Санаторій  Аквадар” та ТОВ “Регламент” ОСОБА_3 передав в іпотеку три  земельні  ділянки  площею  0, 08 га,  0, 60 га  та  0, 5246 га,  розташовані  в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
  25 липня 2007 року ЗАТ “Внєшторгбанк” (нині – ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання невідновлювальної  відкличної кредитної лінії № 10-0604/308К, для забезпечення виконання, якого Банк та ОСОБА_3 уклали 25 липня 2007 року іпотечний договір в межах максимального ліміту заборгованості 7 075 000 грн.  зі   троком  погашення  до 1 липня 2010 року,  за  яким  в  іпотеку  передане  те  ж  саме  нерухоме  майно (а.с. 36-77).
ТОВ “Регламент” свої зобов’язання за кредитним кредитними договорами  № 10-0604/251К  від  27 червня 2006 року  та  № 10-0604/308К  від 25 липня 2007 року виконало.
ВАТ     “Санаторій Аквадар”      своїх     зобов’язань      за      договором   № 10-0604/250К від 27 червня 2006 року не виконало.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу припинення договору поруки від 30 червня 2006 року за зобов’язаннями ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент”.
Пунктом 9.2 договору іпотеки від 30 червня 2006 року передбачено, що всі зміни та доповнення до нього можуть бути оформлені за погодженням сторін та підлягають нотаріальному посвідченню.
Встановлено, що зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами не вносилися.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.  
Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.  
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про припинення договору поруки від 30 червня 2006 року в частині боржника ВАТ “Санаторій Аквадар” та звільнення майна від обтяжень, передбачених цим договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту зміни основного зобов’язання без згоди майнового поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.  
Що стосується договору поруки в частині зобов’язання ТОВ “Регламент”, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв’язку з виконанням товариством основного зобов’язання, забезпеченого порукою, припиняється дія поруки.
Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником – ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.  
Дані про те, що ОСОБА_3 як майновий поручитель, повідомлявся про зміни умов договору кредиту і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про  відмову  в  позові,  апеляційний  суд  неправильно   витлумачив     норму   ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що зміна умов договору кредитування не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення ухвалене згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
  Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
  Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
  Рішення апеляційного  суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Касьяненко Дмитрий Леонидович

Адвокат, управляющий партнер Юридической компании "Касьяненко и партнеры". С 2002 года, Дмитрий Леонидович начал свой путь в юридической сфере, пройдя путь от ключевых позиций в бизнес-структурах до важных ролей в государственном секторе. Благодаря своему опыту, он стал известным специалистом в областях уголовного права, банковского и финансового права, хозяйственного и налогового права и процесса.

Подписаться
Уведомление о
0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments